- засвоєння
- [засво/йеин':а]
-н':а
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
засвоєння
Смотреть что такое "засвоєння" в других словарях:
засвоєння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
засвоєння — я, с. Дія за знач. засвоїти і засво/їтися … Український тлумачний словник
премудрість — рості, ж. 1) тільки одн., заст., уроч. Глибока, надзвичайна мудрість. 2) розм. Щось надзвичайно важке для сприймання, розуміння, засвоєння тощо. || чого і без додатка, жарт. Уміння робити, здійснювати що небудь; добре знання якоїсь справи. ||… … Український тлумачний словник
школа — и, ж. 1) Навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання молодого покоління. || Система загальної освіти, сукупність навчальних закладів. || Приміщення, в якому міститься такий заклад. || збірн., розм. Колектив учнів навчально… … Український тлумачний словник
втлумачувати — (утлума/чувати), ую, уєш, недок., втлума/чити (утлума/чити), чу, чиш, док., перех., кому. Роз яснюючи або неодноразово повторюючи, домагатися правильного розуміння чи засвоєння чого небудь … Український тлумачний словник
даватися — даю/ся, дає/шся; мин. ч. дава/вся, дава/лася, лося; наказ. сп. дава/йся; недок., да/тися, да/мся, даси/ся, да/сться; дамо/ся, дасте/ся, даду/ться; мин. ч. да/вся, дала/ся, дало/ся; наказ. сп. да/йся; док. 1) звичайно із запереч., розм. Дозволяти… … Український тлумачний словник
легкий — а/, е/. 1) Який має невелику, незначну вагу; прот. важкий. || Тонкий, ефірний (звичайно про тканини і т. ін.). || Який погано, мало гріє; нетеплий. || Який здається невагомим; негроміздкий, витончений (про будівлі, споруди і т. ін.). || Який не… … Український тлумачний словник
нормативний — а, е. 1) Який визначає норму, правила і т. ін. чого небудь. Нормативний наголос. •• Нормати/вна части/на змі/сту навча/ння обов язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо кваліфікаційної характеристики.… … Український тлумачний словник
премудрий — а, е, також у сполуч. зі сл. мудрий, заст., уроч. 1) Який має дуже великі розумові здібності. || у знач. ім. прему/дрий, рого, ч. Дуже мудра людина. || ірон. Дуже хитрий або нерозумний. 2) Сповнений глибокої, надзвичайної мудрості. || розм.… … Український тлумачний словник
трудний — а/, е/. 1) Який вимагає багато праці, великих зусиль, напруження для виконання, здійснення, подолання, опанування, втілення й т. ін.; важкий (у 4 знач.). || Якого важко заробити, який добувається тяжкою працею; нелегкий. || Утомливий, виснажливий … Український тлумачний словник
